До 25-ї річниці ухвалення Конституції України

Конституцію України – Основний Закон – ухвалено 28 червня 1996 року народними депутатами України ІІ скликання. Вона стала основою стабільності суспільства, політико-правовою засадою подальшого розвитку державності й правової системи України.

Біля витоків Конституції України. Перша відома кодифікація українського права «Руська правда», «Литовські статути», які увібрали в себе правові традиції Київської Русі та середньовічної Європи, акти періоду Гетьманщини – конституційні акти, що ставили Україну в один ряд з іншими європейськими країнами. 

Конституція Пилипа Орлика. Особливе місце у цьому історичному переліку займає Конституція Пилипа Орлика під назвою “Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького”. Вона була підписана 5 квітня 1710 року гетьманом Пилипом Орликом і стала символом козацької державності та демократії. Це був один з перших у Європі правових актів, який закладав основи республіканської форми правління. Ідеї та системи стримувань та противаг між гілками влади, передбачені документом, стали основою для багатьох європейських демократій, зокрема й демократичного устрою сучасної України.

В основі документу – угода між Гетьманатом та Військом Запорозьким, яка закріплювала розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову; гарантувала права і свободи в Козацькій державі. Наскрізною в Конституції була ідея державної незалежності. Закладені в цій Конституції ідеї відіграли свою позитивну роль в історичному розвитку України, становленні її як суверенної і незалежної держави. 

«Начерки Конституції Республіки». У Кирило-Мефодіївському братстві у 1846-1947 роках з‘явилося кілька варіантів проектів Конституції Слов‘янських Сполучених Штатів, найбільш відомий з них – проект Георгія Андрузького «Начерки Конституції Республіки» – моделі федеративної слов‘янської республіки рівноправних штатів з центром у Києві. Це була оригінальна і смілива думка: відновлення Гетьманщини.

         Більш докладний проект Конституції під назвою  «Проект основаній устава украинского общества «Вольний союз» – «Вільна спілка» був розроблений у 1884 році видатним українським вченим та політичним діячем Михайлом Драгомановим. Свої проекти конституційного устрою України запропонували професор С. Дністрянський і харківський адвокат М. Міхновський. 

«Основний Закон «Самостійної України». У вересні 1905 року в першому номері часопису Української народної партії «Самостійна Україна» було опубліковано проект Конституції під назвою «Основний Закон «Самостійної України» – спілки народу українського», який передбачав цілковиту самостійність України. У травні того ж року Михайло Грушевський у статті «Конституційне питання і українство в Росії» акцентував увагу на важливості питання конституційного будівництва в Україні. 

Початок реального конституційного процесу в Україні пов‘язаний з падінням Російської імперії. У період Української революції 1917-1921 років конституційний процес розпочався відразу після проголошення Першого універсалу Центральної Ради.

29 квітня 1918 року Центральна Рада прийняла Конституцію Української Народної Республіки під назвою «Статут про державний устрій, права і вільності УНР». Конституція проголошувала Україну суверенною, самостійною і ні від кого не залежною  державою. Через гетьманський переворот Конституція УНР не набрала чинності, але донесла до нас правові ідеї творців української державності. 

За часів Гетьманату діяли тимчасові закони, які закріплювали монархічну форму правління і мали ознаки конституційних актів. 

Повалення гетьманського режиму внаслідок народного повстання, очолюваного Директорією, відкрило шлях до подальшого конституційного розвитку України. 

Проекти українських конституцій розроблялись навіть тоді, коли шанси відстоювати незалежність виглядали примарними. Вже у 1920-х роках з‘явилося кілька ґрунтовних розробок, зокрема представлений Урядовою комісією УНР із вироблення Конституції Української Держави. Конституційні проекти Української Революції заклали основи державницької традиції УНР, яка отримала продовження у сучасній Україні після передачі повноважень Республіки та її атрибутів державної влади останнім президентом УНР в екзилі Миколою Плав‘юком новообраному Президенту України Леоніду Кравчуку в 1992 році. 

Конституційні закони Карпатської України. У березні 1939 року сеймом Карпатської України було ухвалено конституційні закони, що визначали окремі основи державного ладу проголошеної на території Закарпаття незалежної  держави. 

Тимчасовий устрій. У липні 1944 року на Установчих зборах Української головної визвольної ради було ухвалено програмні документи – Універсал, Платформа і, передусім, Тимчасовий устрій, які стали важливим джерелом української конституційної думки. 

Чотири Конституції радянського періоду. За багаторічний період існування в Україні радянської влади було прийнято чотири Конституції: Конституція УСРР 1919 та Конституції  УРСР 1929, 1937 і 1978 рр.   Незалежна Україна тривалий час жила за радянською Конституцією 1978 року в якості Основного Закону. 

Конституційний процес незалежної України. Протягом 1991-1995 років в Конституцію було внесено 18 змін та доповнень. З’явилась посада Президента, а документа, який регулював би взаємодію між гілками влади, не було. Постійна боротьба президентської та парламентської гілок влади стала підставою для підписання конституційної угоди у червні 1995 року.

Сучасний етап історії конституційного розвитку незалежної України бере свій початок з 16 липня 1990 року – дати прийняття Декларації про державний суверенітет УРСР.

Цей конституційний акт став дієвим кроком до здобуття Україною власної державної самостійності і незалежності, основою для підписання міжнародних договорів і прийняття нової Конституції і законів України. Робота над створенням Основного Закону нашої держави розпочалася відразу після проголошення незалежності України в 1991 році із залученням найкращих світових експертів та вітчизняних фахівців.

22 лютого 1996 року на сесії Верховної Ради України було розглянуто законопроект «Про порядок прийняття Конституції.

28 червня 1996 року о 9 годині 18 хвилин після майже доби безперервної роботи Верховна Рада України ухвалила Конституцію України. За Основний Закон України проголосувало 315 депутатів, 36 були проти, 12 – утримались, 30 – взагалі не голосували.

Розвиток української державності продемонстрував необхідність подальшого вдосконалення Основного Закону нашої держави. Для забезпечення стабільності конституційних норм в Конституції передбачений досить складний механізм внесень поправок, що відповідає сучасним міжнародним стандартам. За роки існування Конституції України зміни вносились в її текст 7 разів. Наразі триває робота над удосконаленням Основного Закону України.

Конституція – не догма. Основний документ має відповідати сучасному стану суспільства, реагувати на потреби та виклики часу. 4 лютого 2020 р. Верховна Рада України дев’ятого скликання попередньо схвалила проект Закону про внесення змін до статей 76 та 77 Конституції України (щодо зменшення конституційного складу Верховної Ради України та закріплення пропорційної виборчої системи), №1017. Нині у Комітеті з правової політики до розгляду Верховною Радою готуються проекти Законів: про внесення змін до статті 133 Конституції України (щодо перейменування Кіровоградської області), №0967; про внесення змін до статті 133 Конституції України (щодо перейменування Дніпропетровської області), №0968; про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії), №1013; про внесення змін до статті 93 Конституції України (щодо законодавчої ініціативи народу), №1015; про внесення змін до статей 85 та 101 Конституції України (щодо уповноважених Верховної Ради України), №1016; про внесення змін до статті 81 Конституції України (щодо додаткових підстав дострокового припинення повноважень народного депутата України), №1027; про внесення зміни до статті 85 Конституції України (щодо консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів Верховної Ради України), № 1028.