«Родинні історії війни». Памятаємо. Перемагаємо!

Доля моєї родини у Другій світовій війні.

Оповідач : Чешко Олена Миколаївна

Чешко Сергій Леонтійович, дід по батькові, родом, ймовірно, із Київщини, проживав в с. Іванівка біля Коломака. Мав велику родину – п’ятеро дітей. Старший його син Григорій пройшов усю війну, був поранений. Проживав у Тулі. Сам же дід Сергій не воював, бо був поважного віку. Допомагав, чим міг, односельцям. Загинув у лісі під Іванівкою: підірвався на міні разом із своїм неповнолітнім сином Олександром. Могила діда так і залишилася у лісі. Є там і знак. Найменший його син Віктор, мій свекор, батька практично не пам’ятає, бо було йому тоді неповних п’ять років. Обділений любов’ю батька, він віддає свою любов дітям і онукам. Як добре, що не переривається зв’язок поколінь!

Дідів своїх мій чоловік ніколи не бачив. Вони загинули у роки Великої Вітчизняної війни. На жаль. Але пам’ять про них завжди  трепетно бережуть у нашій родині. Кононенко Афанасій Іванович, дід по матері, народився у Високопіллі 1911 року. Із перших днів війни пішов на фронт, хоча вдома залишалося троє маленьких діте йвіком 5, 4, а найменшенькому – декілька місяців. За те, що потрапив у полон і зумів втекти, був відправлений у штрафбат. Загинув 16 листопада 1943 року у віці 32 роки. Похований у с. Дача Онуфріївського району Кіровоградської області. Перепохований у с. Млинок цього ж району. На могилу до діда неодноразово їздили і внуки, і правнуки